‏ Matthew 21Summary

1А коли вони наблизились до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагії, до гори до Оливної, тоді Ісус вислав двох учнів, 2до них, кажучи: Ідіть у село, яке перед вами, і знайдете зараз ослицю прив'язану та з нею осля; відв'яжіть, і Мені приведіть їх. 3А як хто вам що скаже, відкажіть, що їх потребує Господь, і він зараз пошле їх. 4А це сталось, щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: 5Скажіте Сіонській доньці: Ось до тебе йде Цар твій! Він покірливий, і всів на осла, на осля, під'яремної сина. 6А учні пішли та й зробили, як звелів їм Ісус. 7Вони привели до Ісуса ослицю й осля, і одежу поклали на них, і Він сів на них. 8І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стелили дорогою. 9А народ, що йшов перед Ним і позаду, викрикував, кажучи: Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Осанна на висоті! 10А коли увійшов Він до Єрусалиму, то здвигнулося ціле місто, питаючи: Хто це такий? 11А народ говорив: Це Пророк, Ісус із Назарету Галілейського! 12Потому Ісус увійшов у храм Божий, і вигнав усіх продавців і покупців у храмі, і поперевертав грошомінам столи, та ослони продавцям голубів. 13І сказав їм: Написано: Дім Мій буде домом молитви, а ви робите з нього печеру розбійників. 14І приступили у храмі до Нього сліпі та криві, і Він їх уздоровив. 15А первосвященики й книжники, бачивши чуда, що Він учинив, і дітей, що в храмі викрикували: Осанна Сину Давидовому, обурилися, 16та й сказали Йому: Чи ти чуєш, що кажуть вони? А Ісус відказав їм: Так. Чи ж ви не читали ніколи: Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу? 17І покинувши їх, Він вийшов за місто в Віфанію, і там ніч перебув. 18А вранці, до міста вертаючись, Він зголоднів. 19І побачив Він при дорозі одне фіґове дерево, і до нього прийшов, та нічого, крім листя самого, на нім не знайшов. І до нього Він каже: Нехай плоду із тебе не буде ніколи повіки! І фіґове дерево зараз усохло. 20А учні, побачивши це, дивувалися та говорили: Як швидко всохло це фіґове дерево!... 21Ісус же промовив у відповідь їм: Поправді кажу вам: Коли б мали ви віру, і не мали сумніву, то вчинили б не тільки як із фіґовим деревом, а якби й цій горі ви сказали: Порушся та кинься до моря, то й станеться те! 22І все, чого ви в молитві попросите з вірою, то одержите. 23А коли Він прийшов у храм і навчав, поприходили первосвященики й старші народу до Нього й сказали: Якою Ти владою чиниш оце? І хто Тобі владу цю дав? 24Ісус же промовив у відповідь їм: Запитаю й Я вас одне слово. Як про нього дасте Мені відповідь, то й Я вам скажу, якою владою Я це чиню. 25Іванове хрищення звідки було: із неба, чи від людей? Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: Із неба, відкаже Він нам: Чого ж ви йому не повірили? 26А як скажемо: Від людей, боїмося народу, бо Івана вважають усі за пророка. 27І сказали Ісусові в відповідь: Ми не знаємо. Відказав їм і Він: То й Я вам не скажу, якою владою Я це чиню. 28А як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: Піди но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику! 29А той відповів і сказав: Готовий, панотче, і не пішов. 30І, прийшовши до другого, так само сказав. А той відповів і сказав: Я не хочу. А потім покаявся, і пішов. 31Котрий же з двох учинив волю батькову? Вони кажуть: Останній. Ісус промовляє до них: Поправді кажу вам, що митники та блудодійки випереджують вас у Боже Царство. 32Бо прийшов був до вас дорогою праведности Іван, та йому не повірили ви, а митники та блудодійки йняли йому віри. А ви бачили, та проте не покаялися й опісля, щоб повірити йому. 33Послухайте іншої притчі. Був господар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов. 34Коли ж надійшов час плодів, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди свої. 35Винарі ж рабів його похапали, і одного побили, а другого замордували, а того вкаменували. 36Знов послав він інших рабів, більш як перше, та й їм учинили те саме. 37Нарешті послав до них сина свого і сказав: Посоромляться сина мого. 38Але винарі, як побачили сина, міркувати собі стали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і заберемо його спадщину! 39І, схопивши його, вони вивели за виноградник його, та й убили. 40Отож, як прибуде той пан виноградника, що зробить він тим винарям? 41Вони кажуть Йому: Злочинців погубить жорстоко, виноградника ж віддасть іншим винарям, що будуть плоди віддавати йому своєчасно. 42Ісус промовляє до них: Чи ви не читали ніколи в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших! 43Тому кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться народові, що плоди його буде приносити. 44І хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде то розчавить його. 45А як первосвященики та фарисеї почули ці притчі Його, то вони зрозуміли, що про них Він говорить. 46І намагались схопити Його, але побоялись людей, бо вважали Його за Пророка.