‏ Psalms 78Summary

1Пісня навчальна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст, 2нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю! 3Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам, 4того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив! 5Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх, 6щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям. 7і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть. 8і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний. 9Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою: 10вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися, 11і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав. 12Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім: 13Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал; 14і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч; 15на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні. 16Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки. 17Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього, 18і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи. 19і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити? 20Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму? 21Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів, 22бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись. 23А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба, 24і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав: 25Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости! 26Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра, 27і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок, 28і спустив його серед табору його, коло наметів його. 29і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс! 30Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах, 31а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив... 32Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його, 33і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху. 34Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали, 35і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель. 36і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому, 37бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті... 38Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість, 39і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається! 40Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу! 41і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого, 42вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі, 43як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої, 44і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили... 45Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили. 46А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані. 47Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці. 48і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні. 49Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів. 50Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці. 51і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових. 52і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині. 53і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх. 54і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула. 55і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив. 56Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували, 57і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук. 58і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами. 59Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем, 60і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей, 61і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога... 62і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою: 63його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень, 64його священики від меча полягли, і не плакали вдови його. 65Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений, 66і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав! 67Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав, 68а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив! 69і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував. 70і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв, 71від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій, 72і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!